СТЕЖКИ СМАРТФОНІЇ ПУСТЕЛЬНІ

Дев'ятий-Б у творчому екстазі ‒

До інформатики готуються гуртом,

Перерва ще, а учні он наразі

З старанням у смартфони тикають перстом.

 

Дівчат четвірка перед кабінетом,

А он ще хлопці втрьох біля вікна сидять,

З смартфона інформатики секрети

Зовсім без хліба, як говориться, їдять.

 

Усі зійшлися на урок, та тільки,

Не зміг ніхто із них, що вчили, пригадать,

Допомога смартфон лиш там, де мілко,

А за буйки із ним не можна запливать.

 

Знайомі всі, та ні з ким привітатись,

Бо всі спілкуються лише через смартфон,

З ким інтернет знайомить, не впізнати,

Включились діти у безглуздий марафон.

 

Дивлюсь, і першокласники у школу

Спішать із ранцями важкими на плечах,

Не вчили ще буквар, та по приколу

Ідуть, їм навігатор вибирає шлях.

 

А перше, що у класі пригадають ‒

Ту ж іграшку-смартфон жаданий, чарівний,

Додати два і два ‒ його виймають,

Не ступлять вже без нього навіть крок вони.

 

Куди не кинь, там віртуальний простір,

І править бал одна її величність гра,

Цікаво у Смартфонії і просто,

Та в ній, на жаль, немає стежок до добра.

 

Бо у країні тій стежки пустельні,

Усіх спекотна спрага швидко протрезвля,

На вид лиш краєвити там пастельні,

А ближче підійдеш ‒ потріскана земля.