ІЗ ВАРЯГ У ГРЕКИ ТА НАЗАД

І гривня не в пошані “дерев’яна”,

І долар лиш примарно шелестить,

Юрбою в пошуках блукаєм п’яно,

Але не знаєм, де перепочить.

 

Одне на думці – треба виживати,

Напружені, як струни, нитки жил,

То ж пояс мусим більше затягати,

На це у нас лишилось тільки й сил.

 

Тому, хоч помилково, хоч свідомо

Відшукуємо терміни нові,

Чужі, з них більшість нам і незнайомі ‒

Не втримуються всі у голові.

 

В розмові чується “криптовалюта”,

Біткоїнів всіх вабить магнетизм,

Немов від наркотичної отрути,

Повзе між нами дикий фетишизм.

 

І вірим в нього, наче в соломинку,

Ось у казну, як риби косяки

У сіть пливтимуть, аж ковтаєм слинку,

Біткоїни – не тусклі мідяки.

 

Мабуть, що голова в нас перегрілась,

Бо маримо про манну із небес,

Колись вже скарби Полуботька снились,

Але, на жаль, в житті нема чудес.

 

Тим часом треба голову дурити

Народу, щоб підтримувати дух,

Ще потерпіть, в Європі станем жити,

Йдемо туди, то ж відчувайте рух!

 

Прийшли новини свіжі із Нацбанку ‒

Був шелест, стане брязкіт в гаманцях,

Розхвалять недоречну забаганку,

Щоб у людей утамувати страх.

 

Тягнутимуть монети у кишенях,

Як йтимеш в магазин за тим, за сим,

І здача не поміститься у жменях,

Коли живеш не розумом своїм.

 

Примножуєш багатство віртуальне,

Насправді ‒ домальовуєш нулі,

Мов на роду судилося фатальне,

Бо не господар на своїй землі.

 

Інфляцію монети не здолають,

А гривні будуть наче копійки,

Всерйоз псевдореформу не сприймають,

Якщо вона веде у жебраки.

 

Восьмидесяте місце ми займаєм

Серед країн по якості життя.

Хитрун казав: “Що маємо, те й маєм!”,

І гірке від норвежців співчуття.

 

Серед каміння й дикого ландшафту,

Відкриті атлантичним всім вітрам,

Вони за оселедці, газ та нафту

Живуть на півночі – не сниться нам.

 

Ми українці, зовсім не норвежці,

Хоч ті ж варяги в нас колись були,

Із ними в греки ми топтали стежки,

Вони і Русь створить допомогли.

 

То ж нам оглоблі треба повернути,

Піти на північ з греків через Псков,

Та, відновивши волоки забуті,

Добробут будувати і любов.

 

Спочатку запанує мир у душах,

Дивись і лад в країні наведем,

А як конюшні Авгієві зрушим,

То, певно, як норвежці заживем.