ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, ЩЕ НЕ ВЕЧІР

День видався важким, здолала втома,

Півдня в дорозі у моєму віці!

Щось заважає, важко навіть вдома

Відсапатися швидко від столиці.

 

Полегшення й надвечір не настало,

Я у тяжкому напівсні забувся,

Хоча пройшло і часу вже немало,

А спокій в душу поки не вернувся.

 

Не відалось, чого чекати далі,

Чи вдасться у здоров’ї вік дожити

І скільки мушу випити печалі,

Не варто ні гадать, ні ворожити.

 

Та ось під вечір гості завітали:

Приїхала дочка забрать онука

І кращими емоції помалу

Ставали, хоч уже близька розлука.

 

Як завжди, трохи сумно розлучатись,

Але побаченню завжди радієш

І міцно рідних хочеться обняти,

В очах крізь смуток ніжністю мокріє.

 

Що б не було, а ці яскраві миті

Урівноважать всі важкі години

Світитимуть, як сонце у блакиті,

До самої вечірньої стежини.

 

Скажи: ‒ Все буде добре, ще не вечір!

Бо знову прийде світло полосою,

І в сірих буднях, що лежать на плечах,

Життя не раз порадує красою.