ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ

Я пам’ятаю, на перерві

Вдивлявся в неї крадькома,

Іскрили від напруги нерви,

Cтрум пробігав між обома.

 

Чому мій погляд зупинився

На дівчині отій колись,

Бо образ потім вже не снився,

І стежки не переплелись?

 

Увага не сконцентрувалась,

Забувся швидко епізод,

Вона про нього й не дізналась

Й зустрітись не було нагод.

 

За всі роки й десятиріччя

Згадався він мені лиш раз,

Як на шкільне сорокаріччя

Привів вже невблаганний час.

 

Дванадцятеро нас зібралось,

Ще дехто обіцяв прийти,

Але комусь щось заважало,

Не вийшло їх і підвезти.

 

Тим співчували, хто не з нами,

Тих пом’янули, хто помер,

Пройшлись дитячими роками,

Що не забулись дотепер.

 

Її також хотів побачить,

Почути, як життя пройшло,

І так, між іншим, запитати,

Як їй тоді ‒ в ту мить було.

 

Минулим літом повертався

Додому й звістка крижана

Прийшла, в автобусі дізнався,

На жаль вже відійшла вона.

 

Байдужо ідемо роками

І дивимось лише вперед,

А пам’ять серця десь із нами

Та й жалить, як бджола за мед.