БУЗКОВІ ЧАРИ

Чув спів сьогодні солов’їний,

Бузок надвечір розквітав,

Через тумани ніжно-сині

До мене спогад приліта.

 

Десь в прохолодному тумані

Не спиться довго солов’ю,

Я на щоках твоїх рум’яних

Бузкові чари знову п’ю.

 

Так подумки, але приходить

Забута молодість щораз,

Коли відроджує природа

Кущі бузкові ті для нас.

 

Завжди у них яскраві фарби

Твоєї ніжності були,

Що й посьогодні, наче скарби,

Не зблідли і не відцвіли.

 

Йдучи через роки, старію,

А ти така все ж молода,

І я з тобою молодію,

Коли бузок знов розквіта.

 

Мені здається, що ці квіти

Й на той рік вчасно зацвітуть

І буде знов мені хотітись

Нічного солов’я почуть.

 

У чому та першопричина –

В бузку веснянім, чи в тобі,

А може все наполовину? –

Не дам я відповідь собі.

 

Одне лише я твердо знаю:

Нехай нові роки ідуть,

Я, як завжди, тебе кохаю,

Бутони в серці ще цвітуть.