ПОРАДУЄМ СЬОГОДНІ ЇХНІ ДУШІ !

І знов бузкові пахощі дурманять,

Під безперервний солов′їний спів,

Мов чарами, садки вишневі манять

В минуле, до забутих вже років.

Сьогодні знову травень, та не той вже,

Сади вишневі наші відцвіли,

Лиш пам′ять щось у спогадах підкаже

Якими ночі в нас колись були.

Не будемо пригадувать в скорботі

Прожиті із подругами літа, 

Сьогодні вже тужить нема охоти –

Цей сум, бо цвіт із яблунь відліта…

Змахнем скупу сльозу ще на могилі –

Й нехай не плаче більше їх душа,     

У нас літа також давно на схилі,

Та сльози тут не варті ні гроша.

Порадуємо краще їхні душі,

Хай бачать з висоти, як ми живем,

Що любим, пам’ятаєм, не байдужі

І не покажемо, що в серці щем.