БУЗКОВІ ЗАМЕТІЛІ

Прекрасна середина травня,

Весни чарівна красота,

І я смакую знов кохання,

Як мед, солодке, на вустах.

 

Не раз з тобою ми ходили

Весною в ботанічний сад,

Як у снігу, Дніпрові схили ‒

Бузок там цвів за рядом ряд.

 

І знов бузкові заметілі

Заполоняють все навкруг,

Кущі бузку неначе в іній,

Прибрались у твою пору.

 

А ти ще й досі загадкова

Перевертаєш все в мені,

Як недослухана розмова

У недобаченому сні.

 

В ці дні сорок чотири роки

Я почуваюсь молодим ‒

Твої, як квіти, пахнуть щоки,

Дурманять запахом своїм.

 

Я хочу ще роки прожити,

Вдихати знов бузковий цвіт,

Тебе, як в юності, любити,

Забуть тягар прожитих літ.

 

Лишайся завжди молодою,

Мені на радість не старій,

Щоб милувався я тобою,

Як заметілі бузковій.

 

І усміхнись мені, кохана,

Коли несу тобі в постіль

Духмяну чашку кави рано,

Згадай бузкову заметіль.

 

Не тільки скроні в мене білі,

Роки, як пізно восени,

Та я радію заметілі

Бузковій знову навесні.