ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, САМ СОБІ КАЖУ!

Насипав супу я свіженького в тарілку,

Сходив на хвильку в спальню, аби він прочах,

Йдучи назад, у дзеркало настінне зиркнув,

І майже вигукнув до себе: ‒ Я ще ах!

Ну, ледь помітно спотикаючись, хитаюсь,

Та це нічого, і з конем таке бува,

Ніхто не бачить, криво в вуса посміхаюсь,

Аби в ходьбі не захиталась голова!

Були часи у мене й кращі, безперечно,

Але звикати до реалій слід нови́х,

Сиджу до цього часу рівно та статечно,

Не піднімаючи навколо себе сміх.

Прийняти треба все, що піднесе фортуна

Та ще й подякувати голови кивком,

Терпи мелодію, хоч вже фальшивлять струни,

У сім десятків стати важко юнаком…

Радій, що поки ще живеш на білім світі,

Надійся, що попереду ще будуть дні,

Як спілі яблука до Спасу, соковиті –

Хоч зрідка радісні, а не лише сумні.

Нехай ідуть роки похмурі, як погода,

Нехай стоптався й загубився вже в літах,

Нічого не чекаєш, ні за чим не шкода,

Не кривлячись, кажи частіше – Я ЩЕ АХ!