ЯК НОСА ДОГОРИ ПІДНЯТЬ?

В аптеці дещо прикупив,

Іду й знайоме нюхом чую,

А як Петровича зустрів,

Й за школою знов ностальгую.

 

Що небудь із шкільних новин

Хай поверхово, не в деталях,

Надіюсь, що розкаже він

Про все, як є, не в пасторалях.

 

І думка гулькнула в мені:

Що в школі робиться ж цікаво

Без мене в вересневі дні?

Але розмова в нас не жвава.

 

Велосипедом щось везе,

Лиш буркнув: ‒ Бачите, працюєм.

І тут я зрозумів усе:

За стадіоном він нудьгує.

 

Своє у кожного болить,

Це видно навіть і сліпому,

Життя щось нас не веселить…

І я чвалаю вже додому.

 

Прости, Петровичу, мене,

Скажу, їй-богу, смішно, друзі

Мені не звично день за днем

Буть з вами не в одному крузі.

 

Чим носа догори піднять?

Щось, мабуть, треба підшукати,

Хоч пару учнів для занять,

Забув би, як це нудьгувати.