ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

Ще лебедину пісню не готовий

Свою я заспівати для людей,

Є потяг до життя і до любові,

Все притулити ладен до грудей.

 

Я обіймаю міцно, аж до криків,

Все дороге для мене у житті,

Те, що мене оточує, в великій

Зігріти хочу ласці й доброті.

 

Мені весною пісні солов’їні

Почути б і самому заспівать,

Та дочекатись щастя в Україні,

Щоб не було причин їй сумувать.

 

І жайворонка пісню в високості,

Як у дитинстві, чути без кінця

Хотілось би, а лебеді щоб просто

Пливли, як наречені до вінця.

 

Не треба їм у небо підніматись,

Хіба що як у вирій відлітать,

Їм шиями на плесі обніматись,

Щоб потім лебедятам підростать.

 

Пісень ще буде, думаю, багато

І краща ще також колись прийде,

І в нас на вулиці ще буде свято,

Його проміння вкаже золоте.

 

Тому не личить думати невтішно

Про те, чого ніколи не минуть,

А чашу пить свого життя неспішно,

Не дать зірковій миті промайнуть.

 

Не стомиться Земля навколо Сонця

Свій танок із планетами вести,

А Сонце, заглядаючи в віконця,

Не стомиться проміння нам нести.