САМІ СОБІ МИ ВОРОГИ

Весна… Хотілось би співати,

Як соловейко у саду,

Та де тепер натхнення взяти,

Коли в душі не до ладу?

В природі по своєму плану,

Усе вмивається, встає

Бо має силу нездоланну,

Яку всьому земля дає.

А людям звідки діставати

Енергію, щоб повесні

До сонця голови здіймати

І радісні співать пісні?

Їм мало лиш тепла й вологи,

Ще треба завжди розум мать,

Та люди вже забули й Бога

І совість стали забувать.

Керує ними легкодуха

Гординя, згубить всіх вона,

Країну поглина розруха,

Вже майже цілий рік війна!

А втім земля благословенна:

Святий Андрій благословив,

Та долю нам таку злиденну

Не він від Бога наділив!