МИЛІ СЕРЦЮ НЕДРІБНИЦІ

Термобілизна чи спортивні брюки,

Кросівки, ще багато недрібниць,

Дітей своїх дбайливі бачу руки,

Коли лежу, проснувшись, горілиць.

 

Все в мене є і можу ще придбати,

Лише б зносити час в запасі був,

Чи так багато треба всього мати?

Чого хотів і вартий, те й здобув.

 

Було, коли недуга вже здолала,

Чи з операції мене везли,

У фондах коштів діти не шукали,

Від себе відірвавши, все внесли.

 

Відчув ‒ живий, проснувшись від наркозу,

Я поруч бачив рідних крізь туман,

Вже не страшні ставали і прогнози,

Стихав і біль операційних ран.

 

Безмежну вдячність серце відчуває,

І думається, людяність ‒ це те,

Від чого в нас дорожчого немає,

Здоров’я й співчуття людське ‒ святе.

 

І хочеш сам від цього кращим стати,

Щоб дарувати людям доброту,

Одержане із лишком повертати,

Із вірою у Людяність святу.

 

А як в дітей твоїх вона гніздиться,

Тоді прожив ти недаремно вік,

Колись все вернеться і знадобиться,

Бо не міліє доброти потік.

 

Від милих серцю недрібниць стаємо,

Людьми, а не вовками, між людей,

Добро комусь зробив ‒ собі ж приємно,

І видихнеш полегшено з грудей.