ЖИВИ ТА ЩАСТЯ НЕ ТОМИСЬ ЧЕКАТИ

Ігорю до  чергового дня народження

Скінчилась осінь, холодно надворі,

Один лиш день лишився до зими,

Не видні крізь туман на небі зорі,

Під ним із листя пріють килими.

Та скрасить день народження погоду,

Це ж радість й не тобі лиш одному!

Святкуєм, не зважаєм на негоду,

Яке до неї діло і кому?

А ти зимою і весною й влітку,

Що йдуть завжди по черзі ланцюжком,

Ти згадуй ту казкову, срібну квітку,

Яку мороз малює помазком.

Нехай тобі постійно здоровиться,

Не тільки в снах, а й справді – наяву,

Хоч голова твоя уже сріблиться,

Щодня сторінку відкривай нову.

Живи та щастя не томись чекати,

Бо нові дні щасливі ще прийдуть,

Обов’язково треба їх діждатись

Вони твої й тебе не обминуть.

Син виростає, є чому радіти,

Нову з собою радість принесе,

Онуки підуть потім, наче квіти,

Попереду це в тебе буде все!