ДЕСЯТИРІЧНИЙ ЛЄРИН ЮВІЛЕЙ

Онучка, мов на дріжжах підроста,

Гінка не по роках, струнка, нівроку,

Зачарувала юна красота! –

І я туливсь до неї міцно збоку.

Ось камера нас з нею зберегла –

Це фото я частенько розглядаю,

Тепер неначе квітка розцвіла,

Та жаль, здалеку вже не притуляюсь.

Лише четвертий клас вона пройшла

Але яка розумниця – дивіться!

За десять літ багато досягла,

Всіх обганя й нічого не боїться.

А ще відмітьте красоту її,

І спритний розум під чолом широким,

Із вуст немов співають солов’ї,

Ще й хитрі очі з поглядом глибоким!

Валерія з латині – це міцна

Уперто до мети іде з терпінням,

Щоб потім досягти її сповна,

Й плодами скористатися з умінням.

Такий портрет онуки в десять літ…

Горджуся нею – це ж кровинка наша!

Бажаю полонити їй весь світ

І потім щастя випить повну чашу!