ЗА РУКИ ВЗЯВШИСЬ, ДАЛІ - У МАЙБУТНЄ!

Роки все швидше пролітають мимо мене,

Щораз на плечі вішають тяжкий вантаж,

Тягар до низу гне під свист років шалений,

Та й разом приплюсовують сімейний стаж.

Скопився на сьогодні він такий великий,

Що пальців на руках і на ногах в обох

Не вистачить, бо в шлюбі скоро вже піввіку,

А там і Золоте весілля буде, як дасть Бог.

Та я з тобою, мила, жити не стомився,

Нехай роки для нас летять ще знов і знов,

Якби можливим стало, радо б опинився

В найщасливіші дні, коли тебе знайшов.

І ніжний аметист і пізні хризантеми –

Тепер пригадуються нам у теплототі,

Все не опишеш ні в романі, ні в поемі,

Бо часом і роки були в нас не прості…

Нас із тобою не лякали ні незгоди,

Ні труднощі й хвороби, що пережили,

Ці сорок вісім років, наче в нагороду,

Сьогодні нам з тобою свято принесли.

Давай, за руки взявшись, йти і йти в майбутнє,

До старості глибокої і забуття,

Нехай із нами завжди буде незабутнє

Все неповторне, разом пройдене життя!