НЕ УПУСКАЙ СВОЄЇ ДОЛІ

Нечасто доля усміхалась

Впродовж прожитих мною днів.

Ці посмішки закарбувались

Й не забуваються мені.

 

Нехай було їх небагато,

Та кожна з них лишала слід,

Ставало легше будувати

В житті між буднів живопліт.

 

Завжди чекаємо від долі

Дарунків знову все нових,

Які колись нам мимоволі

Прийдуть, лиш встигнути б зловить.

 

Чекати та наздоганяти

Найважче у житті бува,

І довго змушено стояти,

Аж посивіє й голова.

 

А раптом посмішки нової

Від долі більше не діждеш,

Тоді, прийшовши, із собою

Що за плечима принесеш?

 

Не упусти своєї долі,

Вона – здобуток лише твій,

Як той маяк на видноколі,

Допомага́ здійсненню мрій.

 

Не жди, не трать часу даремно,

Не випускай її з мішка.

Всміхнутись може, хоч і чемно,

Махне крилом й була така.