З ДИТИНСТВА ЗВИК Я ДО ЧЕРСТВОГО

З дитинства звик я до черствого,

Нас кексами ніхто вадив,

Звикали зуби до міцного,

Не знали смаку шоколаду.

Шляхів легких не обирали,

А йшли, куди несли нас ноги,

Підошви до дірок стирали,

Лишали посеред дороги.

Мені учительська стежина

На все життя чомусь дісталась,

Звикає до всього людина,

Аби докупи щоб трималось.

І я, неначе цей окраєць,

Свою педагогічну ношу

Несу, бо іншої немає,

Не хочу те, чого не можу.