УСІМ, ХТО ДОРОГІ МЕНІ

Собі присвячувать не буду

До дня народження вірша,

Тут, за столом, зібрались люди,

З ким мої серце і душа.

 

Я дякую у цю годину

За те, що є в моїм житті

Й онуки, й діти, і дружина,

Купаюсь в їхній доброті.

 

Цей вірш я присвятити хочу

Тій, з ким прожив усе життя,

Хто поряд був щодня й щоночі,

І панькавсь, як з малим дитям.

 

Цей вірш присвячую за нею

Тим, хто продовжує мій рід,

Дочці та сину, щоб сім’єю

Не загубили батьків слід.

 

А кожен з них в сім’ї щасливий:

Невістці й зятю мій уклін

За те, що добрі та чутливі,

Нема їх не любить причин.

 

А ще у мене є найменші,

Від них тепліє на душі,

Онуки – хто ще буде й перші,

Їм також ці мої вірші.

 

А далі правнуки за ними

Нехай появляться малі,

І їм бажаю буть такими ж,

Щасливими на цій землі.

 

І, крім цього, мені не треба,

Ніяких благ земних в житті,

Сім’я моя під мирним небом

Живе хай в злагоді й путті.