ДИПЛОМАМ НАШИМ 45

Було, признаюсь, жевріла у мене мрія,

Що попрацюю ще хоч трохи в школі,

Та у двадцятому вмішалась пандемія

І довелось сказать собі: Доволі!

І ось пройшов вже рік, як заросла доріжка

В мені знайомий здавна храм науки…

Два пункти: А – це магазин, а Б – це ліжко,

Й шматочка крейди не беру вже в руки!

Лиш інколи згадаю, з ким колись учились

Так хочеться про їх усіх дізнатись!

Де ви? Чому всього лиш раз чи два зустрілись?

А як хотілось знову б обійнятись!

Диплому сорок п’ять, давно не брав у руки,

На зустріч не плекаю вже надію,

Здмухну, буває, зрідка з нього лиш пилюку,

Всміхнусь до себе криво, як зумію.

Усіх, з ким бачився, і з ким немає змоги,

Всіх з ювілеєм хочу привітати,

Запрошуйте від мене їх до діалогу,

Щоб знов роки студентські пригадати.