БЕЗ ВИНЯТКУ ВСЕ МАЄ МІРУ Й ЦІНУ

У молоді роки завжди перевертав

Я чарку, як хотіли щось налити,

Та з віком, каюсь, звичку все ж дістав

В тісному крузі тостом поділитись.

 

Бо накопичилось в душі, немов тягар,

За все життя багато негативу,

Шукаю я, як промінь сонця серед хмар,

Стежину через трясину́ тужливу.

 

Що ж, розумію, після читання вірша,

Хтось зауважить: – Мабуть це не вихід!

Але з порадою не варто поспішать –

Тут необхідно витримати тишу.

 

Одне, як хтось шука компанію хмільну,

Щоб в ній свою гірко́ту заливати,

Постійно молиться, як божеству, вину

Й втрачає звичку вчасно зупинятись,

 

А зовсім інше – це вже ті, хто за столом,

Не зосереджуються на графині,

Неповна чарка живить душу їм теплом,

А розум не кипить, як у пустині.

 

В маленькій дозі не зашкодить алкоголь,

Лиш в настрої спричинить переміну,

Зігрівши душу, підбадьорить будь-кого

Без винятку все має міру й ціну.

 

Я одинокості своєї гіркоту

Підсолоджу півчаркою хмільною,

Хай допоможе побороти самоту

Й нудьга мене обійде стороною.