САПФІРОВИЙ ТУМАН

Минуло літо за весною,

Позаду й вересня тепло,

А ми життєвою рікою

Пливем, як човен із веслом.

 

Вода осіння холодніє,

З глибин сапфіром вигляда,

Туман над річкою синіє,

Років позаду череда.

 

Через рідіючі тумани

Пора вже сяє золота,

Вони пополудні розтануть,

Осіння прийде теплота.

 

А як уже похолодніє,

Одне обнімем одного,

Теплом та ніжністю зігрієм

Себе й попутника свого.

 

І на життя ми не в образі –

При божій помочі вдалось,

Іде в любові та повазі,

Жаліти ще не довелось.

 

Його весь вік на двох ділили,

І решта буде пополам,

Із єдності черпаєм сили

І все під силу буде нам.

 

Цей день сапфіровим туманом

У пам’яті спливе колись

І ще здивує нас неждано

Його скупий осінній блиск.