В СОРОК ЧЕТВЕРТЕ

Ось перетнув в сорок четверте

Потік сімейного струмка,

Не треба вже, кажу відверто,

І за шкідливість молока.

 

Мені в житті не довелося

Боротися із тим струмком

До цього дня, хоч все волосся

Біліє вже, як молоко.

 

Найперший день той незабутній,

Перед Покровою якраз,

Ще і сьогодні нам відчутний,

Що й осінь наче не для нас.

 

І, схоже, повезло з сім’єю

Мені таки, що не кажи,

Із половинкою моєю

Ще хочу довго й довго жить.

 

Не будемо гнівити Бога,

Все, що людині треба, є!

А більш не просимо нічого −

Тепер частіше віддаєм.

 

Молочних рік не варт чекати

Аж до своїх останніх днів,

Міцніше за сім’ю триматись,

Нема кисільних берегів.

 

Нехай ростуть гуртом онуки,

А ми радітимемо їм,

Щоб в сім’ях не було розлуки

І щастя вистачало всім.

 

То ж хай тече струмок у море

І не виходить з берегів,

Змиваючи біду і горе

Й відлякуючи ворогів.