ХОЧ В ДВАДЦЯТЬ ПЕРШОМУ СТОЛІТТІ...

Підкреслює готичний стиль,

Сучасність й давнину єднає,

В своєму кепі, наче шпиль

Собору, голову здіймає.

 

Таких би нам, як Шарль Де Голль,

Хоч в двадцять першому столітті!

Стрункий, подібний до тополь,

Вождь із повагою й в розквіті.

 

За ним, я впевнений, пішли б

В вогонь і в воду українці,

За розум врешті узялись

Усі разо́м, не поодинці.

 

Бо без поводиря ніхто

Не зміг ніколи обійтися,

Без нього у глухий куток

Шляхи вели, щоб там сплестися.

 

Коли ж появиться такий,

Навколо нього всім за руки

Зв’язатись слід в клубок чіпкий,

Тримаючись його науки.

 

А може він є й серед нас?

От нам би лідера такого,

Щоб голова, як Монпарнас,

Указувала б нам дорогу.

 

І ось до нас де Голль іде,

Немов спускається по сходах,

Але кого він поведе?

Ми не готові до походу…

 

Бо нам, аби щось руйнувать –

Перейменовуєм, скидаєм,

Себе не вмієм вгамувать

То ж не будуєм, а ламаєм.

 

В Європу хочемо іти,

А треба вчитися в Європи,

Та треба нам вождя знайти,

Без нього ми пітекантропи.