ТІКАЄМО В НОВІ ЧАСИ

В нових часах нові пісні співають,

Проходить вічна зміна поколінь,

А молоді того, що ми, не знають,

Для них минуле ‒ тільки наша тінь.

 

Нелегко й нам майбутнє розуміти,

Не манить, а лякає новизна,

Бо так заплутує, аж страшно жити,

І простору, і часу кривизна.

 

Із фільму чорно-білого співати

Та слухати пісні тепліше нам,

Ті фільми розбирались на цитати,

І душі наші залишались там.

 

Як дивишся тягучу мелодраму,

Чекаючи щасливого кінця,

Немов попутно лиш зайшов до храму,

В руці лише стебло без корінця.

 

Сьогодні всі “боліють” за країну ‒

Розпал патріотичних почуттів,

Та бачать лиш себе, а не Людину,

Серед нових яскравих берегів.

 

Сліди епоха кожна залишила,

Колись трагедії писав Есхіл,

Після Шекспіра драми вже з’явились,

Тепер бездушні мелодрами тіл.

 

У світі торжествує насолода,

Все мати і нічого не робить,

А щоб здобуть його й душі не шкода,

Цінується лише солодка мить.

 

В нові часи ідем-спішим без жалю ‒

Борги лише для нових поколінь,

Не оглядаючись, вперед тікаєм,

Бездумно, без жалю та без сумлінь.