ЧОРНОБИЛЬ І ПОЛИН

Хто літом бачив цвіт полину,

Кому від нього дух спирало,

Як випари густі з долини,

У літній духоті стояли?

 

Полин інакше називали

Чорнобилем серед народу,

При цьому й не підозрівали

Містичну назв таких природу.

 

І як Чорнобиль не згадати,

Повитий смертоносним чадом,

Й полину запах порівняти

З угаром радіорозпаду?

 

Якщо коровам походити

Там, де ростуть полину трави,

Надвечір молоко їх пити –

Немовби смакувать отраву.

 

Завжди тим запахом гнітило

Бо алергенами налитий,

Його природа все ж створила –

Це не реактор ядовитий.

 

Людина творить те для себе,

Що із полином не зрівняти,

Та, не питаючись у Неба,

Спішить і Землю розіп’яти.

 

Не так багато залишилось

У світі місця для людини

Сховатись, знов щоб не судилось

Нам пережить такі години.