ПОВИГОРАЛО ВСЕ У ГРУДЯХ...

Перегоріло щось у грудях,

Лиш холод відчуваю в них,

А навкруги щасливі люди –

Це видно на обличчях їх.

 

Звичайно, труднощі воєнні

Помітні в настроях людей,

Суєтність в клопотах щоденних

Не покидає їх очей.

 

Та все ж надії гріють очі

Всіх, лише я зовсім один

Не відчуваю після ночі

Вже й ранку без чітких причин.

 

Шукать стомився ті причини,

Аби позбутися від них,

Але вони, як сірі стіни

Уздовж моїх стежок вузьких.

 

Усі причини не назвати –

Класифікації нема,

Та всіх не треба і шукати,

Бо обійдуся і двома.

 

Самотність – першою поставлю,

Але вона не головна,

Від неї інколи й позбавлюсь,

Бо ще страшніша є одна.

 

Що без коханої дружини

Вже мушу доживати вік,

Немов на пустирі билина,

Та, що зачахла ще торік.

 

Повигорало все у грудях,

Лишився попіл лиш один,

Життя цвіте і пахне всюди,

А я вдихаю ось ... полин.