ЗАБУТИЙ АЛЬБОМ

Буває, хочеться забутий

Альбом розкрити без мети,

Та час колишній знов відчути –

В минулі дні перенестись.

 

Якесь пожовкле фото наче

Із фільму кадри оживить,

І знову ти усе побачиш,

Що пам’ять зможе відтворить.

 

Стаєш таким, як був на цьому

Німому свідку давнини,

І не розкажеш ти нікому,

Лише повіка забринить.

 

Не знаєш, так чи мимоволі

Альбом у руки попросивсь,

І фото жовте, згідно долі,

Не ти, неначе хтось відкрив.

 

Загадку цю не розгадати:

У волі божій, як завжди...

Не легко інколи шукати,

Якісь минулого сліди.

 

Альбом закриєш і надовго,

Відчувши серцем смутку тінь,

Робить не зможеш вже нічого,

Не бачиш ні вікна, ні стін.

 

Живем, дарунки рідкі долі

Порадують нас мимохідь,

Але дорожчого ніколи

Від фото цього не зустріть.