ПІСНЯ ТА СМІХ

Душа у хлопця тихо заспівала,

Забув, для чого він тут опинився,

Під ним ногам раптово тісно стало,

Неначе чудо-сон йому приснився.

Аж почали навколо озиратись

На нього, що сиділи по сусідству,

А дехто навіть голосно сміятись

Такому без причини лицедійству.

Збудив від сну учитель, це почувши,

І учня чемно попросив піднятись,

Із забуття відразу повернувшись,

Нещасний став сконфужено сміятись.

І пояснити вчинок свій не може,

І вибачення попросить не вміє,

Робить такого знає, що негоже,

Але, як діяти, не розуміє.

Відомо, пісня жити й будувати

У допомозі стане для хлопчини,

Але всі знають, без причин сміятись –

Завжди ознака перша дурачини.