ШЛЕМО ТОБІ БЛАГОСЛОВЕННЯ

Що побажать тобі наш сину

У цю не сонячну годину?

Хай спереду в імлистій далі,

Розтануть, наче сніг, печалі,

 

Для радості в твоє віконце

Нехай загляне красне сонце,

А вулиця, немов весною,

Стрічає завжди теплотою.

 

Щоб поруч тебе друзі й рідні,

Були спокійні всі й привітні,

І щоб жмурився ти від щастя,

Бо знав, що все тобі удасться.

 

Ти вже у зрілім віці, сину,

В легку і нелегку годину

Умієш все, як слід, приймати

І голови не опускати.

 

А народився в листопаді,

Й давно вже звик до перепадів,

Нічого, що надворі осінь,

Між хмар прогляне скоро просинь.

 

…Пройшли з тих пір десятиліття,

Жилось серед одноманіття,

Ще не було мобілок навіть,

А я все буду день той славить.

 

Я зранку в Вишеньківській школі,

Сіріють у вікні тополі ‒

Якраз фрональна перевірка,

Мені кивнули з-за одвірка:

 

‒ Вам дзвонить хтось по телефону!

А ще не скоро буде дзвоник,

В учительську іду поспішно,

Прийшла від тещі звістка втішна.

 

У клас я вже не повертався,

Так несподівано й дізнався,

Що ти у мене народився…

Шепчу собі: ‒ Синок з’явився!

 

Сказав товаришу старому,

Що треба їхати додому ‒

Терпіння не було в запасі.

І ось нарешті йдем до траси!

 

Хай  ангел, що завжди з тобою,

Як охоронець із любов’ю

Крильми своїми обгортає,

Від стріл, що жалять, захищає.

 

А ми шлемо благословення,

Щоб берегли тебе щоденно

Вони у всіх нелегких справах,

Бо ти їх чиниш не для слави.

 

Живи, як і в пройдешні роки,

Хай будуть впевненими кроки,

Хай рівно стеляться дороги

І вік щоб був у тебе довгий.

 

Щоб по життю ти був щасливим,

Щоб досягалось неможливе,

Хай дочки радують татуся,

Коли б на них не оглянувся.