ЛИЦЕ НЕ СЛІД ВТРАЧАТИ

Позиції на дошці ще немає,

Вона зʹявляється, коли фігури,

Із кожним ходом ми переставляєм,

А гра приймає певної структури.

Але не тільки ми на гру впливаєш,

Противник прагне також перемоги,

І план його не завжди відгадаєш −

Обидва боремося до знемоги.

Ми думаєм, що гру свою ведемо,

Позаду ж гори і піску бархани,

Дмухне, ми з королем своїм впадемо

І миттю полетять до дідька плани.

А з гір лавина і настане повінь,

Фігури попливуть за течією,

Які там шахи, вже потрібен човен −

І дошки вже нема й фігур із нею.

Хитка позиція в людей, міняють

Завжди їх несподівані загати,

У кут глухий нерідко заганяють,

І все ж лице своє не слід втрачати.