СМАРАГД НЕ ВИДНИЙ У ТРАВІ

Як в різнобар’ї степовім

Оті стеблинки та листочки,

Ми також разом, та самі

Курчатами природи-квочки.

 

А не поділимо чогось,

Зернинку б хоч, а то ж пір’їнку!

Зустрінемося і б’ємось,

Стрибаєм стінкою на стінку.

 

Собі не вмієм пояснить

Причину тої суперечки,

І лиш забудемо на мить –

Вже знову мирні, як овечки.

 

Так живемо все без мети,

Життя між пальців пропукаєм,

Не встигнем глянуть – пролетить,

Для чого і куди не знаєм.

 

Спинитись би та все навкруг

Окинуть оком, щоб пильніше,

Побачить, недруг там чи друг,

А з друзів хто вже найщиріший.

 

Буває, ходиш по землі,

Не помічаєш під ногами,

Що камінь між травою вріс

Листком смарагдової гами.

 

Не міряй лише по собі,

Дивись, шукаючи, й зустрінеш,

Це значить, повезло тобі

Заглянуть за високі стіни.

 

Смарагд не видний у траві,

Бо теж зелений колір має,

Коштовне в морі степовім

По блиску лишень упізнаєш.

 

Отак і люди без кінця

Навколо морем розлилися,

Та рідко в кого з них в серцях,

Вогонь, що гріє, поселився.