У НИХ НА ВСЕ СВОЇ РЕЗОНИ

Дивлюсь на нове покоління

І намагаюсь розгадати,

Де пагінця цього коріння

Та хто у нього батько й мати.

 

Бо діти все з пелюшок знають,

Нічого слухати не хочуть,

Коли батьки добра навчають,

У відповідь лише регочуть.

 

У них на все свої резони,

Які мети не досягають,

Бо суперечать всім законам.

Законів діти теж не знають.

 

У зовнішність недовговічну

Уносять зміни при нагоді,

Бездумні часто й механічні,

І так стають рабами моди.

 

Колись були татуювання

Клеймом позору та зневаги,

Тепер несхожим буть бажання

Та спосіб привертать увагу.

 

Ти вже бальзаківського віку,

І зовнішність твоя потворна,

Чи буде жаль таку каліку,

Життя якої ілюзорне?

 

Не тільки ілюзорне – марне,

Чи для цього колись родились?

Не вчились розуму, бездарно

Життя до фінішу скотилось.

 

Не варто штучно виділятись

Над випадковою юрбою,

За нею образ свій ховати, 

Ти будь завжди лише собою.