РОЗУМНЕ КОЛЬОРУ НЕ МАЄ

Чужі думки не помічаєм,

Зважаєм лише на свої,

Самі себе лиш поважаєм,

На цьому тільки і стоїм!

 

Де лише двоє українців,

Три гетьмани завжди були,

Бо між двома ніяк червінці 

Удвох не вміли поділить.

 

Національної ідеї

Немає іншої у нас,

Ми жити будемо з цією

У наш та у майбутній час.

 

Два гетьмани нас розділяють

Та лізуть в наші гаманці,

А третій на свій день чекає –

Тримає камінь у руці.

 

Така історія з фіналом,

Що наближається до нас,

І ми одержуєм загалом,

Що заробили у свій час.

 

Чого дурні, бо бідні, кажуть,

А бідні, бо дурні були,

Як повезе і карта ляже,

Розумні станемо колись.

 

Розумне кольору не має,

І не на смак його сприймать,

Воно завжди себе ховає,

Тому нелегко розпізнать.

 

Нам треба гетьманів прогнати

І, поважаючи себе,

Ідею спільну всім шукати

Не лиш де жовте й голубе.