65

Іду і йду, стовпи минаю,

Що версти вказують мені,

Вони все швидше пробігають

Повз мене, тануть в стороні.

 

Побачу на стовпі верстовім

Число прожитих мною літ,

За ним роки мої ранкові

Лишили ледь помітний слід.

 

А я іду, хоч і повільно,

Шукаю, де перепочить,

Минуле згадую невільно,

Вже запаковане у мить.

 

Шістдесят п’ятий стовп верстовий,

Немало все-таки пройшов!

Можливо, версти нові й нові

Лишать сліди з-під підошов.

 

Нові літа переді мною,

Як знак питання, що в імлі

Зливається десь з далиною

У крапку сіру на землі.

 

Хай крапка буде ще далеко,

Три крапки поки-що стоять.

Я буду жити помаленьку,

Щоб сповна все в житті пізнать.

 

У мене ще достатньо сили,

Якщо не тратить без мети,

Всього роки мене навчили,

Три крапки зможу обійти.

 

І що грішить, немов дитина,

Я радий бути з вами в цей

Мій день, у кожну цю хвилину,

Щоб не забувся ювілей.