КОЛИСЬ БУЛО!

Було? Було! Красиво? Так!

Багато? Ой, багато!

У пам’яті кохання смак,

Аж хочеться співати!

 

І добре, що колись було,

Що і тепер ще чути,

Тоді в душі моїй цвіло,

Та вже тому не бути.

 

Ще сняться молоді літа,

Від них аж тепло вранці.

Вертайтесь, юність золота

І на лице рум’янці!

 

Всьому свій час, а треба жить

Сьогодні, нашим сущим,

І вік нехай собі біжить,

Бо все стає минущим.

 

Та як же солодко пройтись

Знов по стежках колишніх,

І пам’ять серця пронести

Про давніх і про ближніх.

 

Хоч нерозумною була

Пора років далеких,

Але тоді любов цвіла

Й гніздилися лелеки.

 

Було? Так, все тоді було

Яскравим і багатим.

З тих пір в сьогодні проросло,

Щоб далі зігрівати.