ВОРЗЕЛЬ, САНАТОРІЙ ”УКРАЇНА”
Дуби столітні, сосни корабельні,
Як ті Атланти небо підпирають,
Між них підлісок, килимом зеленим,
Пташок хорали на гілках співають.
Росою свіжою умиті трави,
Ефіром чистим тихий ліс покрився,
В блакиті неба хмарки кучеряві –
Неначе рай на землю опустився.
А персонал тут чуйний та уважний,
Комфорт і зручність бачиться відразу,
Ошатні корпуси стоять поважно,
Сказати можна від душі, а не для фрази.
Монументальність видно тут у всьому:
І в корпусах, і у деревах, і в природі,
Згадаєш все, як вернешся додому,
З добром і теплотою при нагоді.
Не віриться, що поряд мегаполіс,
А тут така незаймана місцина,
І чується, неначе райський голос:
Це Ворзель, санаторій ”Україна”.
- Автор: Остапець Володимир Степанович
- Дата публікації: 2020-11-15 08:59
- Дата написання вірша: 2015-05-18