ДЖАЛАЛІЯ

Як гетьмана з-під Берестечка

В татарський табір веремія

Понесла, вирвавши вуздечки,

Не розгубився Джалалія.

 

Козацьке військо взявши в руки,

Привів у бойові порядки,

Та не домігся запоруки,

Той час лишив лише здогадки.

 

Багато в битві тій героїв

Лишилося на полі бою,

Змішалися козацькі строї,

Але не вкрилися ганьбою.

 

Тяжкі були у наших втрати,

Й на схід відкрилися дороги

Для шляхти, знову грабувати

Аж до самих Дніпра порогів.

 

Хоч кров Филонова татарська,

Та був сподвижником Богдана,

У лігво їздив бусурманське

Послом до самого султана.

 

Стояв, твердий і непорушний

Пліч-опліч з гетьманом до скону,

Непримиренний, відчайдушний

Противник польської корони.

 

Після Хмельницького Руїна ‒

Трагічними були події,

Від чвар терпіла Україна,

Та не було вже Джалалії.

 

Не збереглись місця і дати

Його народження й спочину,

Не будемо і ми гадати,

Він жив лише для України.

 

Тепер любить її не вміють

Ці ряжені у вишиванках

Так, як умів це Джалалія,

Любов їх у офшорних банках.