ВОРЗЕЛЬ, САНАТОРІЙ ”УКРАЇНА”

Дуби столітні, сосни корабельні,

Як ті Атланти небо підпирають,

Між них підлісок, килимом зеленим,

Пташок хорали на гілках співають.

Росою свіжою умиті трави,

Ефіром чистим тихий ліс покрився,

В блакиті неба хмарки кучеряві –

Неначе рай на землю опустився.

А персонал тут чуйний та уважний,

Комфорт і зручність бачиться відразу,

Ошатні корпуси стоять поважно,

Сказати можна від душі, а не для фрази.

Монументальність видно тут у всьому:

І в корпусах, і у деревах, і в природі,

Згадаєш все, як вернешся додому,

З добром і теплотою при нагоді.

Не віриться, що поряд мегаполіс,

А тут така незаймана місцина,

І чується, неначе райський голос:

Це Ворзель, санаторій ”Україна”.