ОНО ‒ ЗНАЙ НАШИХ!

Нас інтернет вже не дивує,

Що хочеш, можна там знайти,

Й це не уява нам малює

В льоду прорубані хрести.

 

На що я в прорубі наткнувся? ‒

Зненацька бачу земляка,

Якби ішов, мабуть спіткнувся б ‒

Микола в річці голяка.

 

Від здивування подих сперло!‒

Зима морозна надворі,

Та Україна ще не вмерла,

Раз є такі богатирі!

 

А ось він, як би, при мундирі,

Козацький вус на все лице,

Розумні очі темно-сірі

Відблискують немов свинцем.

 

Підкреслюють характер губи,

Ледь видно зморшок глибину,

Ось так, портретом сивочубим

Вдивляється у далину.

 

А я за нього і радію,

І заздрю трохи в той же час,

Та про занурення не мрію,

Купатись взимку мені зась.

 

Якби сибірського здоров’я

Хоч невеличку частку мав

Й козацької у жилах крові,

А так ‒ боюся, боже збав.