ТРИДЦЯТЬ П'ЯТЬ

Зібрались, щоб тебе вітати,

Хоч невеликий ювілей,

Прожив ще лише тридцять п’ятий

Ти рік, як день, поміж людей.

 

Не півжиття і не третина ‒

Так про свої роки кажи ‒

Всього це перша їх частина,

В життя крутому віражі.

 

Міцніше за кермо тримайся,

Як Нестеров колись в петлі

Все вище вгору піднімайся

Та стій ногами на землі.

 

Все в тебе добре, придивися,

Немає поводу для сліз,

Під гору йди, а не котися,

Бо краще вгору, ніж униз.

 

Радієм разом із тобою,

Нехай від нас, як в океан

Йде повноводною рікою

Потік найкращих побажань.

 

Колись і камені збирати

Прийдуть часи для всіх свої,

Не вчився щастя ти чекати,

Завжди шукав його в сімʹї.

 

Вже є тепер для кого жити,

Бо діти − завжди сенс життя,

Хоч мало часу відпочити,

Але не буде каяття.

 

Імʹя твоє – “успішний” значить,

А також “світлий” та ”ясний”,

Вони твоїй співзвучні вдачі,

Ти й справді по життю такий.

 

“Олег” спокійно й благородно

Та сильно й впевнено звучить,

Тому тобі цілком природньо

І личить імʹя це носить.

 

Як ми колись його давали

Зовсім маленькому тобі,

То вірили і сподівались –

Зумієш сам його зробить.

 

Так і живи ще дві третини

В достатку й силі без нужди,

Хай із тобою будуть, сину,

І щастя й радощі завжди.

 

А ми радітимем за тебе

Поки живем – це памʹятай,

Уже нам дуже мало треба –

Лиш отчий дім не забувай.