РОЖЕВІ МРІЇ ШКОЛЯРА

Сидів він, дум великих повен...

Від них лице аж сірим стало,

Та погляд плавав, наче човен,

У скронях важко калатало.

 

Книжки наліво і направо

Вкривали стіл, немовби море,

Одна розхристалась лукаво,

Прикривши зверху очі хворі.

 

Підперли руки підборіддя

Безсило згорбилася спина,

А в голові якесь безпліддя,

Хоч розуму зійшла б зернина.

 

Як переплить книжкові хвилі,

Щоб відпочити від науки?

Планшетом відновить би сили ‒

Рятують ігри від розпуки.

 

Ось так щодня приймає муку,

Немов Сізіф тяжку провину,

Штовха науки каменюку

Та томить голову і спину.

 

Вже час, бо виростуть і вуса ‒

Забуть бажання дріб’язкові,

А то триматиме спокуса

Рожеві мрії школярові.

 

З дитинства вірус вкоріниться,

Всі фібри розумо́ві скиснуть,

Ти можеш в розвитку спізниться,

І перспективи геть зависнуть...