І ВЧОРА І СЬОГОДНІ ВЖЕ МОЛИВСЬ...

Чи обізветься Ліда з того світу,

Бо звідти вже немає вороття,

Чи дочекатюся від неї я привіту? –

Закінчилось її земне життя.

Ну а моє поки не ще не скінчилось,

Ледь-ледь, але воно в мені живе,

До фінішу вже майже докотилось,

За течією тріскою пливе.

Щовечора без сну плекаю мрію,

Що ластівка махне мені крилом,

Заснути намагаюсь у надії,

Що уві сні прийдеш в очах з теплом.

І будемо з тобою воркувати,

Як і колись бувало вже не раз,

Хор ангельський урочисто співати,

Як і завжди в раю – не на показ.

Про це мої і мрії і надії,

Побути із тобою хоч колись,

Так хочу сподіватись, та чи смію?

Про це і вчора ввечері моливсь.