ВІЗЬМЕМ ГОЛОВИ У РУКИ!

Німець каже: “Ви моголи”,

“Моголи! Моголи!”,

Та злітали в чисте небо

Кульки біля школи.

 

І виносились ті кульки

На шкільні лінійки,

Шоу в нас були зразкові –

Всі лиш на п'ятірки!

 

Урочистості минали,

Лиш птахи невтішні,

Ми їх кульками отими

Все травили, грішні.

 

В цьому році подивились

Ми телепрограму,

І побачили – не добре

Коїлось щось з нами.

 

Бо не можна в небо чисте

Кульки випускати

Та забруднювать повітря,

А пташок лякати.

 

То ж подумалося гірко:

“Що із нами сталось?

Ми своєю головою

Любим тільки сало!”

 

Лише кульки випускаєм?

Дайте-но згадати…

Ой, нашкодили! Потрібно

Звички всі ламати!

 

Ще Тарас колись даремно

Нас хотів навчати

І свого не відцуратись,

І чуже вивчати.

 

Та не можемо без німців,

Що-небудь “змикитить”,

Власним розумом на світі

Як всі люди жити.

 

Отже, візьмем, недолугі,

Голови у руки,

Щоб птахами любуватись

Ще змогли й онуки.