БРУД ОБЕРЕЖНО ВІДМИВАЙМО!

Щодня ламають дрова в нас,

Дурних тому, мабуть, що бідних,

Признаймось чесно й без прикрас,

Хоч позолочених, хоч мідних.

 

Без спору, відмивати бруд,

Щоб бути чистим, хоче кожен,

Та корисно згадати тут –

Дитя так виплеснути можна.

 

Не віртуальна маячня –

Дитя в прямому розумінні,

Яке для чистоти щодня

Теж вимиваємо з корінням.

 

Нам би дотримуватись слід

Межі, щоб не перестаратись,

Адже такий тоненький лід,

Що можна облизня спіймати.

 

Назріли вже таки давно

Реформи якісні в освіті,

Та де ж єдине те зерно

У забур’яненому житі?

 

Хіба, спитати, не абсурд

Рівнять наставника із учнем?

Когось долає творчий зуд,

А ми себе від того мучим.

 

Школяр сьогодні знає все

Та правильне шукать не вміє,

Якщо у хибу занесе,

Без вчителя не зрозуміє.

 

І не помітить, як пройде,

Одну із точок незворотних,

Кудись, не дивлячись, зайде,

Назад стежок не буде жодних.

 

На незворотні точки й ми,

Мов школярі ті, наступаєм,

Все, ризикуючи дітьми,

Їх поколіннями втрачаєм.

 

Турбота батьківська завжди

Доречна тільки під контролем,

Бо “педагог” йде від “вести”,

Й реформи справжні треба школі.