НОВОРІЧНИЙ ДИПТИХ (Останній вірш в сімнадцятому році)

31.12.2017 р., 23 год. 32 хв.

 

Як тільки рік закінчиться, почнеться новий,

Так щозими завжди було в календарі,

Аж поки сонце сходить, буде знову й знову,

Старий мине, а Новий рік вже надворі.

 

Не все ще написав сімнадцятого року,

То ж сів по звичці, може встигну й напишу.

Але не йдуть ідеї в голову і в око,

Невже, як поле зимнє, аркуш залишу?

 

Всі теми вичерпалися у цьому році,

А що шукать? Сімнадцятому й присвячу!

“Це буде краплею останньою в потоці!” ‒

Від знахідки, як одержимий, стиха шепочу.

 

Сімнадцятий був роком нелегким і довгим,

Та треба, ради правди, дякувать йому,

Нерідко іспити траплялись дуже строгі,

І знаємо ми вже, для чого та чому.

 

Нерідко ми виходимо з води сухими,

Вона щораз стікає, наче з гусака,

То ж славимо, як шестикрилі серафими

Цей рік, хай  пам’ять буде добра і легка.

 

Попросимо, щоб передав він естафету

Молодшому, успішному, яким був сам,

Та не ховав від нього жодного секрету,

Благословення посилаючи в майбутнє нам.

 

Як не пожалкувати за минувшим роком?

Адже ніколи він не вернеться до нас.

Чомусь туманом стеле очі ненароком,

Лише вперед іде неумолимий час.