ПОЛОХЛИВИЙ

Крутив він та вертів витіювато,

Але, хоч обережно, та навів:

“Какая глыба…” – вийшло винувато…

Чия цитата – ясно ж і без слів!

Це сказано було про Л. Толстого ‒

Із обережності він точно не згадав

(Щоб не підслухав хтось там із-за рогу),

Кому слова належать, промовчав…

Багато хто сьогодні обережний,

Постійно оглядаються кругом,

Клянуться ідолу беззастережно –

Де боляче, ще стьобне батогом.

Сміх розбирає – ти ж не Роксолона,

Яка із православ’я у іслам

Майнула, вислизнувши із аркану,

У комсомол колись вступав же сам!

Не сип цитатами, раз полохливий,

Сиди, мовчи в ганчірочку собі,

Як рильце у пушку, що ти цнотливий,

Лиш дурень стане вірити тобі.

Авжеж, в житті всього не передбачиш,

Не завжди видно здалеку біду,

Щоб і тебе пробачили – пробачиш,

Але з таким в розвідку не ідуть!