ПОЕТ І ЧИТАЧІ

Один Поет на байки перейшов,

Йому здалось, тут буде більше толку.

Читач до нього поки не прийшов,

І книгу навіть не поклав на полку.

 

Ніде Поетових немає книг,

В бібліотеці також їх не буде,

Бо нікому сказать йому про них,

Теперішні читать не хочуть люди.

 

Людей завжди багато. Читачів,

У їх рядах сьогодні небагато,

Тепер всі глядачі та слухачі,

А дехто зовсім розучивсь читати.

 

Не буде толку навіть і тоді,

Коли Поет писатиме поеми,

Адже він пише зовсім не собі –

То Читачам висвітлюються теми.

 

Крутися, чи вертися – все одно,

Як душі накрива бетонна стеля,

Не проросте в них кинуте зерно,

Там гола розстелилася пустеля.

 

Що ж, кинути Поету ремесло,

Яке сьогодні зовсім не потрібне,

І поле, що бур’яном заросло,

Ніколи вже не буде знову хлібним?

 

Ні, пройде час, таке уже було,

І стане знову Читачів багато,

А поетичне щире ремесло

В серцях і душах буде панувати.

 

Пиши, і прийдуть нові Читачі,

Така мораль – Поетові порада,

Допоки будуть в полі сіячі,

Там буде не  лише бур’ян, а й правда.