ДЯТЕЛ І ГОРОБЕЦЬ

Один цвірінькав за вікном

Та заглядав через кватирку,

А інший упиравсь хвостом,

Видовбуючи дзьобом дірку.

Нелегко Дятлу діставать

Личинки сонні під корою,

А крихти Горобцю збирать

Здавалося неначе грою.

Вони жили, як хто умів,

Один, лікуючи дерева,

А інший все хапав, що вспів,

І пурхав від котів місцевих.

В народі здавна і завжди

Всі працю Дятла поважають,

А Горобця, як прилетить,

Від себе люди проганяють.

Мораль така: не буде страх

Тебе ніколи діставати,

Як від личинок та комах

Дерева будеш лікувати.

Але хоч крихти ти збирай,

Як не твої, то будуть гнати.

Ти будеш злодій, так і знай,

Недобру славу будеш мати.