НЕОБЕРЕЖНО ЗАРОБИВ ЯРЛИК

Мені навісили ярлик,

Що я ображеним ходжу,

Та до образ давно вже звик,

А воду залюбки вожу.

Ну ось ‒ “не шліть свої вірші”,

І тему цю закриєм враз,

Але пишу я для душі,

Для себе, зволите, й для Вас.

Я звик учитися завжди,

Безмежно вдячним буду всім,

Як схоче хтось допомогти

Побачить світ віршам моїм.

Як треба, далі тичте в ніс,

Йому у мене не звикать,

За допомогу Вам колись

Ніхто не стане дорікать.

Можливо, сам собі ярлик

Необережно заробив,

До ляпів, що ж, давно вже звик,

То щоб і далі я так жив!

І будьте певними завжди,

Що це позиція моя,

Від принципів не відійти,

На цьому й крапку ставлю я.