ЛІТНІЙ ПЕРЕВАЛ

Ще спека літня не здаєтся,

Тріщать щоночі цвіркуни,

Яскраве сонце так сміється,

Аж лопаються кавуни.

 

Всього, що літом дозріває,

Уже наїлись досхочу,

Тепер полегшення чекаєм

Від життєдайного дощу.

 

І спеку стомлена природа

Витримує з останніх сил,

Вимолюючи прохолоду,

До ранку у нічних світил.

 

Від спеки липень сам стомився,

Та не пом’якшився чомусь,

І пізно, серпнем він змінився,

Не править літом вже йому.

 

Пекти і далі дні охочі,

За спостереженням людей,

Та холоднішатимуть ночі,

І серпень в осінь заведе.

 

Вдень, як раніше, буде спека,

Але сьогодні вже Ілля,

Зібрався відлітать лелека,

Жовтіти почало гілля.

 

Як жниварі перепочити

Сідають у тіні вповал,

Щоб знов продовжити косити,

Долає й літо перевал.

 

З гори вже видно осінь тиху,

Вона чекає теж свій час,

Зима готує ковдри з снігу ‒

Це все, як літо, теж для нас.

 

Згадаєм знов спекотне літо

І станем нового чекать,

Як раю будемо хотіти,

Як божий дар, як благодать.